Одна із актуальних проблем, що знаходиться в полі зору сучасної школи є проблема важких дітей. Практичні психологи, вчителі до категорії «важких» відносять тих учнів, які мають певні відхилення в моральному розвитку особистості. Найбільш дискусійними і гострими питаннями проблеми «важких дітей» є причини, що викликають ці труднощі. Болгарський психолог Манова-Томова стверджує, що існують соціально-психологічні причини появи «важких дітей», які слід шукати в специфіці сімейного виховання дитини, особливо в ранні періоди онтогенетичного розвитку. Отож, на формування особистості навіть ще при слабкій і несформованій свідомості суттєво впливають і тип сім`ї, і стиль виховання, а особливо взаємостосунки з матір1ю та батьком.
Тому зрозуміло, що корекція психіки «важкої дитини» повинна охоплювати, як вивчення психіки дитини, так і сім`ї. Недаремно З.П. Зінченко назвав розділ своєї книги «Важкі батьки – важкі діти».
Як показує аналіз практичної роботи в школі, вивчення сім`ї, а також робота з батьками – найбільш слабкий ланцюжок в виховному процесі. Дотримуючись цілісності в підході до вивчення особистості дитини, слід вивчати і конкретні сторони її виявлення. Однією з таких вважається характер. Саме його деформація в значній мірі змінює всю особистість. Тому ключ до розуміння багатьох сторін психіки «важкого школяра» полягає в діагностиці акцентуації характеру, яка майже не знайома вчителю-практику та батькам. Під акцентуацією характеру відомий німецький психіатр К. Леонгард розумів надмірну вираженість окремих рис характеру, які представляють крайні варіанти норми. Важливість вивчення акцентуацій характеру бачиться ще і в тому, що людині, яка має певний дисгармонійний тип особистості дуже важко віднестись до себе критично, і тому вона намагається ізолюватись від усвідомлення своїх власних похибок та невдач. Акцентуація – це індивідуальні риси, які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. І, все ж таки особистості, котрих ми називаємо акцентуйованими, не є патологічними. В них потенційно закладені можливості і соціально позитивних досягнень, і соціальне негативний заряд. Маючи певний досвід вивчення акцентуйованих особистостей, можна припустити, що при певних життєвих обставинах, деякі з них проявляються в негативному світлі, а можливо, при позитивному впливі, вони б проявили себе зовсім по-іншому. При відсутності корекційної роботи з людьми, що мають акцентуацію характеру, патохарактерологічні риси зберігаються, при цьому суттєво ускладнюючи життя, діяльність, спілкування та поведінку. Як показують дослідження А.Е. Личко, різні типи акцентуації виникають на різних вікових етапах розвитку особистості дитини. Тому, оцінюючи важливість даної проблеми, ми спробували дослідити її. Об`єктом експерименту були батьки та діти, які навчались в загальноо-світніх 1-Зст. школах №1,№2 м. Ульяновки Кіровоградської обл. Проводились тестування, анкетування, вивчення документації, аналіз, а також бесіди з учнями, батьками, вчителями. Все це проходило, як в урочний, так і позаурочний час. Учасниками дослідження були учні, які мали проблеми з навчанням, вихованням та спілкуванням. Тестування проводилось з відома директорів шкіл, батьків та за згодою самих досліджуваних. Фундамент даних склали результати, отримані по патохарактерологічному опитувальнику А.Е. Личко. Експеримент був розпочатий у 1992 році. В результаті дослідження не було виявлено ні одного випадку паранойяльного типу акцентуації характеру. Найбільш часто повторювались лабільний, нестійкий, істероїдний, гіпертимний типи. Частіше акцентуація характеру проявлялась у хлопчиків чим у дівчаток. За результатами дослідження акцентуації характеру школярів можна зробити висновок, що в кожному випадку існує близькість декількох типів. Такі варіації дуже ускладнюють корекційну роботу з дітьми. Досить тривале спілкування, вивчення та спостереження за дітьми неодноразово підтверджує важливість своєчасності корекційних заходів. Так, Таня К., народилась фізично і психічно здоровою. Інтелектуально дівчинка розвинута дуже добре. За результатами тестування була зарахована в перший клас опереджуючого навчання. Своєю поведінкою дівчинка відразу ж звернула на себе увагу. Вона могла вільно висловлюючись, звернутись до вчителя музики, бажаючи, щоб той разом із баяном залишив клас, тому що він зробив їй зауваження. Мати дівчинки досить часто відвідувала школу. Кожен раз це закінчувалось рпатахом в неї афективної поведінки. На Тетянку мати діє пригнічуючи, вимагаючи у вчителів дитячі роботи для перевірки правильності їх оцінювання. Після чергового дитячого свята, батьки влаштували дітям солодкий стіл. Так сталось, що Тетянка не взяла з собою чашку з блюдцем. Побачивши накритий стіл, мати дівчинки змінилась обличчям, очі заблищали від злості. Вона, не вибираючи слів, почала згадувати вчительку, яка не попередила її, що буде потрібен посуд. На запропоновані їй чашку з блюдцем, подивилася з презирством. Декілька секунд дівчинка вагалася, а потім емоційно приєдналася до матері. Вдягнувшись, обидві пішли з галасом і прокльонами. На кінець четверті, під час проведення контрольних робіт, відвідини матір`ю школи почастішали. Це негативно відзначалося на стані дівчинки.
До шестирічного віку дівчинка виховувалась тільки з матір`ю в неповній сім`ї, пізніше та вийшла заміж. Невдовзі народилася сестричка. Тетянка відчула на собі негативний вплив результатів виховання єдиної, а тепер першої дитини. Тип сім`ї на той час «Дуб і плющ». Стиль спілкування суворий, авторитарний. Мати дівчинки Галина П. імпульсивна, піддається хвилюванню, попадає в залежність від моментальних ситуацій, схильна до підвищеної конфліктності, підозріла. Тип дисгармонійного розвитку – некерований тип акцентуації характеру. Тип матері «Унтер-пришибєєв». Дочка Тетяна – конформний тип акцентуації характеру. Головне для представників цього типу бути як усі. Копіювання – основна риса цього типу. У дівчинки, під впливом матері, не формується ініціативність, вона вчиться прилаштовуватися.
Корекція: створювати педагогічні ситуації, де можливі прояви самостійності, певності, стійкості, доказовості своїх суб`єктивно-особистісних стосунків, позицій, принциповості поглядів; обов`язково звертати увагу на зміни в активності дитини; позитивно оцінювати; дуже делікатно допомогти в налагоджені дружніх зв`язків в колективі; важливе своєчасне попередження включення, попадання такої дитини в групу з негативним соціальним направленням. Тетяна, із-за конфліктів змінила навчальний заклад, потім ще один. В даний час не працює і не навчається, конфліктує з матір`ю та оточуючими. Вживає наркотичні речовини.
Юра С. – яскравий представник гіпертимного типу, народився від нормальної вагітності, єдина дитина в родині. В дитячому садку відрізнявся гарними здібностями. В підлітковому віці, активно спілкується, завжди веселий, але бувають спалахи гніву. Так, доводилося спостерігати за Юрою, коли той біг по коридору, маючи в руках пиріжки. Посмішка сяяла на його обличчі. Раптом в хлопця вдарився першокласник., який був дуже здивований цим. Юра ж різким і сильним рухом вдарив хлопчика в живіт. Емоції гніву і злості відобразились на обличчі підлітка. На зауваження реагує дуже бурхливо. До уроків готується погано, проте досить голосно доводить, як старанно вчив уроки вдома. До речі, це також стверджує мати, яка бажає приховати незібраність сина. Мати Юри – представник конформного типу. Сім`я, в якій виховується хлопець поєднує два типа «Дуб і плющ» та «Вулканічну». Тип матері «Курка», стиль виховання – авторитарний. Роль Юри – єдиної дитини в сім`ї полягає в примиренні батьків. В знак протесту іноді зникає з дому на декілька днів. Хлопець гостро відчуває дефіцит батьківської любові та уваги. Корекція: враховуючи неспинну енергію хлопця потрібно направити її потрібне русло, де він сам повинен був би регулювати свою поведінку, виробляючи необхідні гальмівні реакції; використовувати такі завдання, виконання яких потребує витримки, самоволодіння, вміння рахуватися з іншими, підкорятися їм, а також завдань, які сприяють формуванню гуманних якостей особистості.
В підлітковому віці, а саме в 9 класі, Юра почав досить часто спілкуватися із однокласницею. Результатом такого спілкування стала необхідність реєстрації шлюбу, тому що дівчина завагітніла. Народилася дівчинка, в перший клас її привела лише мама, тому що їз-за взаємної зради, сім`я розпалася. Юра працює і проживає за межами міста.
Коля К. – представник епілептоїдного типу акцентуації характеру, народився слабким і хворобливим хлопчиком. В дитинстві був дуже плаксивим і вередливим. В молодшому шкільному віці відрізнявся злобно-агресивним ставленням до деяких однолітків. Спалахи афективної поведінки були безпричинними. Тоді ж був замічений в мілких крадіжках. Після розмови з інспектором по справах неповнолітніх, була спроба суїциду. Лише випадковість врятувала його. Після чергової крадіжки, Коля ніс кролів за задні лапи, б`ючи головами об землю. Він отримував задоволення від їх передсмертного писку. Іншим разом, коли всі класом були на природі, хлопець ловив вужів і скручував їм голови. На його обличчі була така насолода, що здавалося приємнішого заняття в його житті не було. Коля – друга дитина в сім`ї, стосунки з матір`ю напружені. Ховається від неї, кажучи, що йде в школу, потім займається своїми справами. Батько Миколи вживав спиртні напої. Після чергової спроби суїциду, зачепився у власному саду, на вишні, що цвіла. І так, хлопець виховувався у «Вулканічній сім`ї» потім в неповній. Тип матері – «Царівна Несміяна». Стиль виховання попустительський. Корекція: направити підлітка на психоневрологічне обстеження; обов`язково приймати міри після кожної витівки; формувати гуманні якості особистості; заволікати підлітка до різних заходів по морально-правовому вихованню. І саме головне: дуже обережно торкатися тендітної душі хлопця. Любити і сприймати його таким, який він є.
Після служби в армії, Коля не навчається і не працює. Вживає спиртні напої, потребує лікування.
Роман М. – психостенік – перша дитина в сім`ї. В дитинстві відрізнявся нерішучістю та полохливістю. В підлітковому віці проявилася здатність до розсудливості та тривожної недовірливості. Живе передчуттям майбутніх нещасть. Звідси і надумані прикмети. Нерішучість – головна риса характеру хлопця. Вивчений урок розповість лише тоді, коли відчує до себе душевне ставлення вчителя.
Роман виховувався в вулканічній сім`ї. Мати – «Курка». Після розлучення з батьком хлопця, вийшла ще раз заміж Народила другу дитину. На даний час сім`я зовні спокійна. Тип виховання – попустительський, ніжний. Корекція: допомогти налагодити дружні стосунки в колективі; поступово привчати до вірного ставлення стосовно критики; формувати правильну самооцінку особистості та вчинків; допомогти в самовихованні; враховуючи тривожне переживання підлітка за долю своїх рідних любити і сприймати його таким, який він є.
В даний час Роман, закінчивши інститут працює в школі.
Олег Б. – лабільний тип акцентуації характеру – родився здоровим, міцним хлопчиком. В ранньому дитинстві він досить часто розлучався з матір`ю. Що послужило фактором формування в дитини хворобливої прив`язаності до неї. Це і стало поштовхом для виникнення у хлопця почуття непотрібності. Своїми діями він завжди пробував звернути увагу матері на себе. Все це спровокувало ретардацію в емоційно-вольовій сфері, спричинивши несформованість мотивації навчальної діяльності. Хлопчик ніби старався подовш затриматись в дитинстві і отримати свою долю материнської любові. Під час кризи першокласника та кризи семи років у нього почав формуватися ефект неадекватності. Олег астенік, має часті головні болі, швидко стомлюється. Для нього характерні швидка зміна настрою, від цього ж залежить і сон, і апетит, і спілкування. Він хворобливо переживає всілякі невдачі, дуже чутливий до найменших знаків уваги. Мама Олега – циклоїдний тип. Тип матері – «Суматошна». Тип сім`ї – неповна, потім «Вулканічна». Авторитарний стиль виховання. Корекція: враховуючи особливості структури характеру потрібно дати відчути хлопцеві, що всі дорослі добре ставляться до нього; частіше хвалити при зустрічі; радіти найменшим успіхам підлітка; обережно пропонувати допомогу; розвивати контактність; визначити рівень вимог; враховуючи прихильність до сім`ї дати зрозуміти йому, що його люблять, він потрібен і займає важливе місце в житті батьків.
В даний час Олег одружений, має дитину, закінчив вищий навчальний заклад.
Діма Р. – яскравий приклад істероїдного типу акцентуації характеру – родився здоровим хлопчиком, друга дитина в сім`ї. З дитячих років звернув на себе увагу тим, що не міг спокійно слухати, коли хвалять когось іншого, а не його. Байдужо відноситься до навчання. Йому не вистачає ні посидючості, ні знань. Тому він старається відволікати інших дітей, звертаючи на себе увагу грубими витівками. Мама хлопчика представниця лабільного типу. Тип матері – «Тревожно-суматошний». Тип сім`ї «Фортеця». Діма виховується по типу єдиної дитини, а саме «Бебі».
Так як, Діма яскравий представник істероїдного типу, то витівки і фантазії займають значне місце в його житті, мета яких привернути до себе увагу оточуючих. Ось одна із його витівок: нібито ввечері Діма з товаришем йшов на заняття по картингам. Біля них зупинилась «Волга». Водій запитав, як проїхати до села. Розповідаючи хлопці не замітили, що їх втягнули в машину і та різко рвонула з місця. Підлітків привезли до лісу. По дорозі хлопці чули, як дорослі сварились між собою, стосовно суми, яку потрібно вимагати з батьків Діми. А зупинились, тому що дітей потрібно було прив`язати до дерева. Два пасажира були далеко (хлопцям вдалося розв`язатися) третій їх не догнав, бо був кульгавий. Боючись погоні, вони сховалися під мостом. А по трасі їздила і сигналила «Волга». На кінець їм вдалося вийти на дорогу біля села. Обличчя в них були мокрі від сліз і крові. На щастя дітей, тут проїжджав вчитель з їх школи. Перш ніж відвезти їх додому, він повідомив міліцію про те, що сталося. Мати всю ніч проплакала біля Діми, а тато проїздив по трасі, в салоні його авто була мисливська рушниця.
Коли працівники міліції привезли хлопців до лісу, то місце де зупинялася «Волга», показати вони не змогли. Довелось признатися, що катаючись на ковзанах, вони побились з іншими дітьми (звідси кров і сльози). Швидко стемніло, хлопці вийшли на дорогу біля села, де і зустріли свого вчителя. Цікаво було спостерігати, як зустрічались після цього хлопці з вчителем Б.С. в коридорі школи. Той сміючись, кивав головою, ніби говорив: «Треба таке ж, ніколи не придумав би».
Корекція: враховуючи підвищене самолюбство і егоцентризм необхідно включити його в соціаль-но-корисну діяльність, допомогти подивитись на себе з боку, оцінюючи свої недоліки; доказати і показати, що з такою поведінкою підліток програє в очах оточуючих; навчити вмінню керувати своїми емоціями, прогнозувати свої дії та висловлювання; пригадати випадки, коли афективні дії виставили його особу в непривабливому світлі. Після зміни декількох шкіл, хлопець отримав атестат. Залишив навчання в вищому навчальному закладі. Пройшов курс реабілітації від наркоманійної залежності. Проживає за межами міста.
Зміст і кількість ілюстративного матеріалу скорочений, в зв`язку з обмеженістю кількості аркушів.
Отож, підводячи підсумок, можна сказати, що дитина із шести віків онтогенетичного розвитку до 18-річного віку три найбільш ранні (0-1; 1-3; 3-6) виховується в сім`ї, тому допускаємо, що передумови до виникнення акцентуації характеру формуються в сім`ї ще в дошкільному віці. А в школі при відсутності спеціальної уваги вчителів, з появою додаткових труднощів, необхідністю обов`язкової шкільної поведінки, пов`язаного з навчанням і спілкуванням, патохактерологічні риси в дитини починають інтенсивно розвиватися, ускладнюючи навчання та виховання. Поштовхом до прояву акцентуації можуть бути неуспіхи в навчанні, погані стосунки з вчителями та однокласниками. Слід відмітити, що найбільш небезпечними і критичними в появі акцентуації є перехідні періоди в онтогенетичному розвитку школяра 7-8; 11-13;15 років.
Підсумовуючи вище сказане можна зробити висновок, що тип сім`ї, стиль виховання, взаємовідносини з татом і матір`ю суттєво впливають становлення особистості дитини. Тому, вивчення типу сім`ї і стилю виховання дає можливість не лише здійснювати корекцію, але й проводити профілактичну роботу. Що дуже необхідно для виховання гармонійно розвинутої особистості дитини.
Література:
Захаров А.І. Неврози у дітей і підлітків.М., 1988.
Земська М. Сім`я і особистість. М., 1986.
Кир`янова О.Г. Криза американської сім`ї.М.,1987.
Ковальов В.В.Возрастнне закономерности клиники пограничньїх состояний у детей й подростков.М., 1973, стр. 6-19.
Ковальов С.В. Психологія сучасної сім`ї. М., 1988.
Леонгард К. Акцентуйовані особистості. К., 1981.
Личко А.Е. Основні типи порушень поведінки у підлітків. Л., 1973Нікітіна Є.І.Практичний психолог І категоріїЗагальноосвітньої І-ІП ст. школи №1м. Ульяновки