ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ: ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВІ ЯКОСТІ
Проблема підвищення ефективності праці практичного психолога безпосередньо пов`язана не тільки з якістю вузівської підготовки, системи безперервної освіти і умовами діяльності, а й із питанням відбору кандидатів для підготовки до діяльності в практичній психології. Підходи до розв`язання вирішення цього питання досить різні: від здійснення відбору за мінімумом значущих характеристик до складання досить докладних списків професійно важливих якостей. Щоб проілюструвати складність проблеми відбору практичних психологів, наведемо два приклади.
Комісія Американської психологічної асоціації для відбору психологів прийняла наступні критерії відбору:
1) неабиякі розумові здібності і розсудливість;
2) оригінальність, винахідливість і різнобічність:
3) здатність до самонавчання, невтомна допитливість;
4) інтерес до людини як до особистості, а не як до об`єкту для впливу, тобто повага до особистості іншої людини;
5) усвідомлення своїх особистісних характеристик, почуття гумору;
6) чутливість до складностей мотивацій;
7) терпимість;
8) здатність займати «терапевтичну» позицію, встановлювати гнучкі конструктивні взаємовідносини з іншими;
9) наполегливість, методичність у роботі, здібність витримувати напруження;
10) готовність взяти на себе відповідальність;
11) тактовність і готовність до співпраці;
12) цілісність натури, самоконтроль і врівноваженість;
13) уміння розрізняти моральні цінності;
14) висока освіченість;
15) глибокий інтерес до психології (Цит. За 5,с.150).
Досить вдалу, на наш погляд, структуру комплексу психологічних здібностей, яку назвали «талантом спілкування», розроблено Н.В.Бачмановою і Н.А.Стафуріною Це «ескіз» комунікативного боку особистості психолога-практика. Якості особистості згруповані в такі блоки:
1) здатність до повного і правильного, реального сприйняття об`єкта;
2) здатність до розуміння внутрішніх властивостей і особливостей об`єкта;
3) здатність до співпереживання, емпатія, доброта і повага до людини і т. ін;
4) здатність до самоаналізу, рефлексія;
5) уміння керувати самим собою і процесом спілкування, бути уважним, уміння слухати і т. ін.
Як бачимо, вимоги до професійно важливих якостей практичного психолога, які ми щойно навели, не тільки досить високі, але й здебільшого не зовсім систематизовані. В цій статті ми зробимо спробу сформулювати основні вимоги саме до тих особистісних якостей практичних психологів, які безпосередньо впливають на ефективність їхньої діяльності. Ці вимоги ми виділили виходячи з аналізу психологічного змісту професійних задач психологів, огляду психологічної літератури з проблеми, спостережень за діяльністю практичних психологів, інтерв`ю з ними та експертами.
Отже. перший блок професійно важливих якостей включає в себе спрямованість та мотиви професійної діяльності. Це передусім гуманістична спрямованість особистості, специфічна професійна спрямованість і гнучка «Я – концепція». Другий блок – це вимоги, які ставляться до соціально-перцептивних якостей людини, до здатності вірно відображувати соціальні об`єкти, зокрема до психологічної спостережливості. Третій блок – вимоги до якостей особистості, що пов`язані з процесом опрацювання та осмислення соціальної інформації. Це вимоги до соціального мислення, його критичності, професійної рефлексії. Четвертий блок – вимоги до якостей, пов`язаних з передачею інформації, з впливом на інших людей, спілкуванням.
Розглянемо ці вимоги більш детально. Зауважимо, що межі між окресленими комплексами якостей, що складаються в блоки, досить умовні. Отже, перший блок. Особистість шкільного психолога повинна характеризуватися, передусім гуманістичною спрямованістю, яка виявляється у доброзичливості, витримці, чуйності, щирості, дружності, відвертості, оптимізмі у ставленні до дітей і дорослих. Для практичного психолога повинна бути характерною і специфічна професійна спрямованість – інтерес до людини, її внутрішнього світу як предмета пізнання і перетворення. Психолог не повинен мати стереотипів у системі міжособистісних стосунків. Це – людина, яка позитивно сприймає себе та інших, спокійна, впевнена у своїх гуманістичних прагненнях, спроможна безумовно позитивно ставитись до тих кому допомагає. Крім того, на наш погляд, практичний психолог, як фахівець, що працює з унікальним за своєю складністю об`єктом, – особистістю, – має відрізнятися яскраво вираженою мотивацією вдосконалення, самовдосконалення та професійного зростання, з постійним розширенням спектра цілей і мотивів професійної діяльності, збагаченням «Я – концепції».
Другий блок професійно важливих якостей. Діяльність шкільного психолога висуває високі вимоги до сприйняття та уваги людини. Психолог повинен володіти особливою психологічною спостережливістю – здатністю за незначимими, на перший погляд, мало помітними явищами та ознаками побачити визначальні якості особистості, риси характеру, темпераменту, волі; з ледь уловимими змінами в поведінці зрозуміти стан людини; помітити симптоми неблагополуччя; швидко виявити найбільш сильні та найбільш слабкі сторони особистості; визначити її статус в групі і т. ін. Тобто, висококваліфікований психолог повинен володіти вмінням добувати різнобічну та глибоку інформацію про психологічні якості особистості за досить короткий період безпосереднього контакту з людиною. Розвинута психологічна спостережливість особливо потрібна для більш точного виділення і опису індивідуально-психологічних особливостей і здібностей обдарованих дітей.
Але спостереження, – це складний психічний процес, у якому сприйняття тісно пов`язане з діяльністю мислення (порівняння, розрізнення, аналіз), пам`яттю, уявою і всією особистістю спостерігача, його інтересами, мотивами, спрямованістю.
Третій блок професійно важливих якостей (частково ми вже описали деякі з них вище): соціальне мислення (розуміння людей, їхніх дій та прагнень, уміння розкрити характер міжособистісних стосунків. розрізнити основні та другорядні риси в структурі особистості і т. ін.): критичність мислення (лежить в основі самоконтролю, самооцінки), професійна рефлексія. Перерахуємо особистісні якості, які на думку Г.В. Олпорта, необхідні для адекватного розуміння людей. На наш погляд, вони дають дуже точну картину професійно важливих якостей шкільних психологів, які працюють з обдарованими дітьми.
1. Досвід. Для того щоб добре розбиратися в людях, передусім, необхідна зрілість. Це означає не тільки досягнення певного віку (ЗО років і більше), але (і це головне) наявність великого досвіду взаємодії з людьми у найрізноманітніших обставинах і складних випадках.
У людини досвідченої для кожного з різноманітних людських проявів вже є багата апперцептивна ланка ретельно перевірених інтерпретацій (асоціації, умовиводи). Крім того, велике значення має інтуїтивне розуміння, для якого теж є необхідний досвід.
2. Схожість. Ця вимога потребує того, щоб людина, яка хоче оцінювати інших людей, за своєю природою була схожа на тих, кого вона хоче зрозуміти. Щодо цього твердження є експериментальні докази. Людині, яка досить точно оцінює якусь рису іншої людини, здебільшого самій притаманна ця риса. Але багато залежить від якостей того, хто оцінює. Бувають випадки, коли дуже рухлива уява однієї людини значно компенсує досвід іншої, яка його не вміє ефективно використовувати.
3. Інтелект. Багато експериментальних досліджень підтвердили той факт, що існує певний зв`язок між високим інтелектом і здатністю правильно оцінювати людей. Але якщо ті, хто оцінює, досить гарно знають тих, кого вони оцінюють, досвід тут може замінити інтелект. Загалом же високий інтелект є необхідним, і це не потребує доведення. Розуміння людей – це дуже складний процес з`ясування, приміром, зв`язків між колишніми і сьогоднішніми вчинками, між експериментальною поведінкою і внутрішніми якостями, між причиною і наслідком і т. ін.
4. Глибоке розуміння себе. Це дуже важлива якість: розуміння своїх власних антисоціальних тенденцій, своєї нещирості та непослідовності, складних взаємодій власних мотивів… Усе це звичайно утримує нас від занадто поверхових і спрощеннях суджень про людей. Помилковість в розумінні нашої власної природи буде автоматично перенесена на наші судження про інших (проекція чи ціннісне судження).
5. Складність. Як правило, люди не можуть глибоко зрозуміти тих, хто складніше їх самих.
6. Соціальний інтелект. Психологу-практику дуже потрібна ця якість, оскільки він повинен спокійно слухати і в той же час досліджувати, спонукати до відвертості, але при цьому ніколи не виглядати необізнаним. некомпетентним, бути доброзичливим, але стриманим, терплячим і водночас спонукаючим – і ніколи не нудьгувати. Така тонка рівновага в поведінці потребує високого рівня розвитку різноманітних якостей, які сприяють встановленню добрих стосунків з людьми.
Необхідно наголосити на особливій ролі в діяльності практичного психолога такої властивості як критичність мислення (що лежить в основі самоконтролю, самооцінки, рефлексії). Психолог повинен постійно пам`ятати, що при вивченні такого важливого об`єкта, як людина, усі отримані і проаналізовані ним дані (чи то інформація, здобута з формалізованих психодіагностичних процедур, чи результати спостережень, бесід) мають більший або менший ступінь неточності. Зрозуміло, що у висококваліфікованого психолога цей ступінь неточності має прямувати до нуля. Але ніколи отримана інформація про психіку людини не може бути достовірною на сто відсотків. Тому психолог при постановці діагнозу, прийнятті будь-яких рішень повинен чітко усвідомлювати межі своєї професійної компетенції та можливості свого інтелекту. Висновок повинен грунтуватися на критичному і обережному тлумаченні даних, отриманих з різних джерел.
Рефлексія — це усвідомлення суб`єктом того, як він сприймається і оцінюється іншими людьми, партнерами у спілкуванні. Причому це не просто знання, розуміння самого себе, але й осмислення того, як інші сприймають і розуміють тебе, твої власні особливості, емоційні реакції та пізнавальні особливості. Для психолога ця здібність надзвичайно важлива. Ми б навіть назвали її професійною рефлексією (адекватна самооцінка в процесі діяльності). Рефлексивне ставлення до власної поведінки — одна з важливих психологічних умов більш глибокої свідомості, критичного аналізу і конструктивного вдосконалення своєї професійної компетенції.
Четвертий блок професійно важливих якостей шкільного психолога. В роботі останнього велике значення мають емоційно-вольові властивості. Витримка, володіння собою, ініціативність, сміливість у спілкуванні та інші якості – мають суттєвий вплив на успішність роботи в умовах дефіциту часу, в конфліктних ситуаціях, а також у повсякденній діяльності в «оптимальному» режимі. Так, найважливішою функцією емоційно-вольової сфери с збереження (підтримка) активності та працездатності в умовах комунікативної діяльності великої інтенсивності, в умовах високої втомлюваності. Бажаними характеристиками є також: надійність, стриманість, теплота, оптимізм, відкритість, невимушеність, енергійність, пристосованість. Наявність у кандидата на професію практичного психолога протилежних якостей – непередбачуваність, імпульсивність, ворожість, песимізм, підозрілість, скутість, млявість, непристосованість – може бути серйозним аргументом на користь професійної непридатності цієї людини.
Обов`язково слід визначити ще одну серйозну вимогу до психолога – він повинен нести особисту відповідальність за свої судження, оцінки, рекомендації, вимоги та вчинки. Водночас, при виникненні щонайменших сумнівів, запитань, недостатньої компетентності у людських проблемах необхідно радитися з колегами, консультуватися з фахівцями суміжних професій.
Отже, вимоги до практичних психологів дуже високі. Настільки високі, що виникає питання: чи може взагалі існувати людина, яка повною мірою відповідатиме цим вимогам? Відповідь досить прогнозована – скоріш за все, таких професіоналів зустріти дуже важко. Але ми свідомо даємо ідеальний портрет практичного психолога, щоб якомога більше розширити межі самовдосконалення фахівця, А з огляду на те, що професійний і особистісний розвиток триває все свідоме життя людини, -хто зна, може, комусь і пощастить досягти вершин видатної професійності.
Література:
1. Бачманова Н. В., Стафурина Н. А. К вопросу о профессиональных способностях психолога // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. Вып. 5. — С. 72-77.
2. Большаков В. Ю. Психотренинг. — СПб: АО «Светоч», 1994. — 315 с.
3. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. — М.: Владос, 1996.-529 с.
4. Рейдимен Дж., Фрейгер Р. Личность и личностный рост. Вып. 1: Пер. с англ.. — М.: Изд-во Российского открытого ун-та, 1994. — 88 с.
5. Тренина И. Л. Эволюция учебных стилей в процессе профессионального самоопределения // Журнал практикующего психолога. Вып. 7. 2001. – С. 138-152.
Н. В. ПРОРОК