Останнє десятиріччя принесло у наше життя багато нового — надоїдливо-яскраву рекламу, Інтернет, демок-ратичні вибори… Список можна продовжувати до нескінченості. Серед них буде і слово “ризик”, до речі не на останньому місці.
Для нашої пострадянської спільноти слово “ризик” відносно нове. Раніше воно стосувалося суто політичної сфери та техніки безпеки. Тепер воно стало активно використовуватися не лише в фінансових, підприємницьких колах та серед митців, а й стало предметом вивчення всіх наук про людину.
Зокрема почали вивчати причини виникнення ризикованих форм поведінки, етапи їх формування, соціальні фактори, що цьому сприяють, віддалені наслідки такої поведінки.
Для нас слово ризик історично несе негативне забарвлення та асоціюється з соціально небезпечною поведін-кою, однак це уявлення на сьогодні не відповідає дійсності. Раніше пересічній людині не було потреби ризикувати, та й не було такої можливості. Тепер ми ризикуємо щодня — купуючи незнайомі товари широкого вжитку, відкри-ваючи свою електронну поштову скриньку, вибираючи валюту для збереження своїх статків. Для старшого поко-ління такі ситуації стають стресовими, адже за суцільної стабільності не виробляються навички конструктивного вибору.
Отож настав час розібратися з поняттям ризику не лише на соціальному, а й на глибокому психологічному рівні, що допоможе нашим співвітчизникам стати більш сміливими з одного боку, та уникнути небезпеки з іншого.
У психології це поняття визначають як дію, реалізація якої ставить під загрозу задоволення якої-небудь дос-татньо важливої потреби. На думку А.Маслоу, особистість має вибирати між набутою безпекою та можливою небезпекою, котра може призвести як до психічного прогресу, так і до регресу. Вчений вважає, що другий варіант поведінки здатні вибрати особи, котрі уже достатньо впевнені у собі, у своїх можливостях. Однак є інший вид ризику, що провокується безнадійною ситуацією, в якій ризик дає хоча б якісь сподівання щодо позитивного ре-зультату діяльності.
У цих двох випадках причина одна – психологічне напруження, пов’язане з актуальною або потенціальною фрустрацією життєвих потреб особистості. Наша цивілізація стикнулася з проблемою ризику там, де найменше цього чекали – серед матеріально забезпечених і соціально захищених верств населення. Цим людям не потрібно боротися щодня за своє виживання в світі — ні фізично, ні за допомогою інтелекту. За логікою, задоволення первинних потреб особистості повинно було б стати основою розвитку творчих здібностей, значних досягнень в професійній діяльності. Однак сприятливе середовище, як виявилось, веде до регресивних процесів у розвитку особистості, якій немає чого бажати.
Цей ребус дуже влучно коментує Т.М. Титаренко “ Нормальні люди у своїй мотивації скоріше прагнуть підтри-мувати певний рівень напруги, для чого необмежено ускладнюють і напружують своє життя…”. Намагаючись уникнути самовизначення щодо смислу свого існування за допомогою ситуацій з високим рівнем адреналіну, люди потрапляють у пастку, створену несвідомими процесами у психіці. Відмовляючись (через неспроможність) чесно зустрітися з своїм буттям, особистість все одно прямує в цьому напрямку, однак уже через “вогонь і воду, і мідні труби”.
Основою такого розвитку подій є колективне несвідоме, яке притаманне усьому людству і котре живе за прадав-німи законами людського суспільства, що відображені у міфах і казках. За тисячі років розвитку психіка людини в своїх початках залишилася незмінною, такою ж багатою на барви та дива, звершення та підлість. Проте ми дуже рідко усвідомлюємо справжні рушійні сили нашої поведінки такої глибини. Розуміння цих детермінант дасть нам вищий рівень суб’єктності, та підвищить самооцінку, може утримати від неадекватної реальності форм поведінки, що спричинені, наприклад, зачарованістю подвигами Геракла, Ясона, Прометея. Люди, що намагаються повторити дії цих героїв, наражаються на небезпеку втрапити як у невротичні, так і патопсихологічні розлади, через те, що дійсність ( чи Бог) не помічає і не нагороджує за великі чесноти. Тому усвідомлення таких тенденцій важливе і для кожної людини, і для нашого суспільства в цілому.
Гундертайло Ю.Д.